Рейтинг: 0 Мне нравится Мне не нравится
Дата: 2017-12-24
Продолжительность mp3: 03:42
Текст просмотрен: 297
Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу. Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу. - Куди ж це ви, мамо? - сполохано кинулись діти. - Куди ж ви, бабусю? - онуки біжать до воріт. - Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть. - Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо? - А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? - А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках. - Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата, Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, - Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли у вись рушники. "Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки.
6 лет назад
3.99 MB
02:54
6 лет назад
1 Bytes
04:40